Дайте дитині виявити свою дуже і дуже
елементарну творчість – і вона в неї буде
все більше і більше розвиватися; дайте їй
матеріал, розвивайте уявлення дитини –
і її творчі сили будуть зміцнюватися
Софія Русова
Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати викладачем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Так. Про це я мріяла з самого дитинства. Мрії час від часу змінювалися, але доля привела мене до ПТУ-22 м. Кременчука, яке я закінчила з відзнакою. За направленням я вступила до Дніпродзержинського індустріального інституту та отримала кваліфікацію інженер-викладач. Як це було давно, а здається, що вчора. Пам’ятаю своє перше заняття. З яким хвилюванням і трепетною радістю готувалася я до нього. Пам'ятаю обличчя своїх перших учнів. Мої бажання і прагнення часто не збігалися з результатами моїх педагогічних зусиль. Молодий викладач, молодий спеціаліст. Але йшов час, і я разом зі своїми учнями вчилася, експериментувала, удосконалювалася.
Викладач – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Викладач – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Викладач – будівельник. Він будує людські долі. У той же час, викладач – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили викладач, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю…
Працюючи викладачем, намагаєшся часто відчути, осмислити, мабуть не розкриту до цих пір істину:’’ Хто ти, педагог? В чому сенс твоєї праці?’’
Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають змінюватись одночасно з нею, це професія викладача. Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для учня світі, є звичайні педагоги. Найти своє покликання, ствердитися в ньому – це щастя педагога. Переступаючи поріг училища, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати.
Мій обов’язок - прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла би його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.
Мій обов’язок – сприяти розвитку того доброго, що є мінімальним капіталом кожної без винятку людини. Допомогти кожному учневі розкрити свої здібності, талант, сформувати активну життєву позицію на благо своєї Батьківщини.
І все ж, не дивлячись ні на що, пам’ятаймо: головний обов’язок викладача – завжди сіяти добре, мудре, вічне, бо світ був задуманий як простір для добра й краси для всіх і кожного.
«Не витрачай свій час в марній боротьбі за досконалість, просто прагни робити все якнайкраще»
Педагогічне кредо:
Учитись важко,
А вчити ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти.
Як людям віддаси
Усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
